І, мабуть, мало бути волонтером й донором,
І час уже розбігися із гонором...
Лишився місяць лиш до тридцяти,
І маю я тебе знайти!..
Мала подорослішала із першим пострілом,
Молилася у ліжку під ракетним обстрілом,
Дозволила собі пожити перед смертю наостанок,
І... знову полюбила кожен ранок.
Дорослість нас настигла в одну мить,
Коли відчула на собі, як ближньому болить,
Коли лишилась і відкинула рюкзак,
Коли йому сказала "ні", а собі - "так".
Коли відчула, що свобода має смак,
А дехто нехай лишиться у снах,
Коли підняла руки вгору і сказала: "Я іду!",
Дивись на мене, я у першому ряду.
Коли навчилась відмовлять самій собі,
І досі залишаюся у грі,
Коли життя дало побачить інші двері,
А плани залишились на папері!
Я вибору не мала, просто брала, що дають,
І лиш тепер так вдячна, що я тут.
Я зрозуміла батька, та лишилась з мамою,
І лиш тепер дізналася, що сховано за брамою.
Я все життя шукала кращого життя,
Але коли втомилась, то себе знайшла,
Ми всі є різні - просто ляльки в Бога,
Й колись мене це привело до дому твого.
Я залишусь собою і надалі,
А білі Найки до підлоги тиснуть на педалі,
Ми подорослішали просто одним днем,
І я іду до тебе із мечем!
Сьогодні я - твоя принцеса-воїн,
Я все віддам у боротьбі за волю,
Ми переможемо весною, обіцяю.
Весна у двадцять третьому, ми так тебе чекаєм!
27.02.23 р. Україна, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Маргарита Мельничук