Дотик минулого – болісний, теплий, терпки́й.
Втрачений рай ми лишаємо в кутику серця.
Він нас ятри́ть через всі кілометри й роки́,
Він же рятує від пастки життєвих інерцій.
Спогад про щастя буває солоний на смак –
В нім гіркота помилок, щем розбитих ілюзій
І усвідомлення, що ми робили не так.
Спогад як шторм, що тримає в постійній напрузі.
Вкрадений Крим – ніби щеплення від збайдужінь,
Від самозречень в культурі, знецінення мови.
Там, де покора чужому не знає межі,
Волі вітрило боре́ї порвуть до основи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: Валентина Інклюд