ЛЮТНЕВІ ДОЩІ

Рясне  безбороння  лютневих  дощів  павутинками
вкопатися  хоче  у  землю  і  стати  плечем  
до  зірки,  що  краплі  тримається  неба  відтінками,
до  безвісті,  що  непрогляддями  п’яти  пече.

Кути  загострились  у  душах…  
Прикриті  обтічністю  
хмарин,  що  мережками  виснуть  на  пальцях  дерев,
чи  встигнуть  очистити  грані  до  зустрічі  з  вічністю?  
Нікому  ж  на  сповідь  цей  лютий  не  видасть  перерв…  

Зима  здичавіла,  
вітрами  на  мжичку  покраяна,      
оплакує  долю  на  спинах  задублих  плащів  
і  вголос  читає  рядки  із  літопису  Каїна,
щоб  світ  пам’ятав:  по  собі  той  нащадків  лишив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Наталія Погребняк