Зорі своїй навстріч життям іду
Й цьому радію, мов мала дитина,
Добро стрічала і лиху біду.
Вона частіш у траурній хустині.
Гортаю книгу нашого буття,
Де сторінки политі щедро кров'ю,
Може, тому й ціную так життя,
Що кров – то свідок вірності й любові.
Пізнаючи і щастя, й лиха смак,
Не піддаюся все ж розчаруванню,
Тих не терплю, хто був і є слимак,
Що присмоктався до обдарування.
В житті ж шукаю істини зерно,
Щоб сіяти його у спраглі душі,
Аби не втрапити у болотисте дно
І було менше серед нас байдужих.
Люблю життя таким, як воно є:
Із радощами й болем полиновим,
Воно ж живу енергію дає,
Щоб мати змогу все почати знову.
5.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Ганна Верес