Душі зі сталі

Удар  перший,  другий...  В  четверте...
Здригаються  стіни  в  холоднім  підвалі.
Перед  очима  війни  обличчя  відверте,
Жорстоке  і  нице,  без  гриму  й   вуалі.

То  дрімає,  то  плаче  маленьке  дитя,
В  нього  від  першого  дня  душа  вже  зі  сталі.
Тепер  в  підземеллі  крихітні  душі  вітає  життя,
Всупереч  страху,  болю,  смерті  й  печалі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Вікторія Воля