[b]Падає сніг на будинки та сквери,
Ніжно вкриває стежини в саду.
Боже! Як шкода, що час не повернеш
І до торбини не згорнеш журбу.
Тихо кружляють в повітрі сніжинки,
Може останні дарунки зими.
Байдуже їм що ідуть поєдинки,
Їх не зупинить жорстокість війни…
Сніг цей розтане і зійде струмками,
Сплячій Землі щедро спрагу втамує.
Юна Весна вбере Землю квітками
Навіть в тім краї де зброя панує.
Має природа завжди дар відновлень
І тільки неук на це не зважає.
Дармовим добривом ще й без замовлень
Служить Землі, для нового врожаю. [/b]
1.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Людмила Лайтер