Той до́світній ранок, що розтягнувся на рік –
Війна…
А мозок, здається, ще й досі не встиг, не звик
Сповна.
В катівнях ординських дитячий зболений крик –
Весна…
І Воїнам Світла – загиблим – згублено лік…
Струна –
Обірваним зойком, що рветься з-під буднів-брил.
Стіна,
Що зводиться з них. І тіла – без ніг, без могил…
Та знай:
У власній злобі́ захлинеться вир темних сил.
Ясна́
Зоря осінить вільний злет нескорених крил!
Ціна?..
[i]лютий 2023 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Валентина Інклюд