В кривому дзеркалі Московії бардак,
Знов з торфяних боліт відчутно трупний запах,
І пре в чужі краї озброєний бурят,
Бо кремль «на брата і сестру» готує замах…
Не всіх понищили, від Криму до Карпат,
Народ не скорений наш має честь і пам`ять,
І хай сто тисяч раз лунає з кремля «брат»,
Про гострий ніж у спині, наші люди тямлять.
Загусла кров вже мільйонів українців,
В червонім кольорі кремлівської цеглини,
А в горах й нині десь, де пасуться вівці,
Лежать в землі сирій, тіла без домовини.
В кривому дзеркалі кремля знов все не так,
У ньому грішний світ спотворений віками,
І скільки б та Росія, не вдягла прикрас,
Вона залишиться з кривавими руками.
Нові тирани вік за віком, від орди
До сьогодення, в трон всідаються щоразу,
І лиш народ російський, в статусі «раби»,
Від слів правителів впадає в стан ескстазу.
В кривому дзеркалі Росії, все не так…
Свої закони діють в дикім задзеркаллі,
І знов хизуючись оскалом супостат,
Сягає лапою орла-мутанта далі.
І так ще довго буде, мабуть, років сто,
Допоки ладан весь не висохне в кадилі,
Та поки царь і піп даватимуть їство,
Рабам, зі слів лукавих, ніби щастя в силі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Ярослав Ланьо