Могло би нинішнього ранку і не бути,
Хай і знекровленого роком вже війни,
І навіть впевненого кроку до весни
Могло б не бути в нас, якби…Якби не Ви.
Якби не руки ці міцні, що держать зброю,
Серця безстрашні, горді і порив душі,
Що в лютий холод, в спеку, вдень чи уночі
Готові, як спартанці, кожну мить до бою!
Могло б не бути в нас того, до чого звикли,
Святкових днів, бенкетів, їжи і вина,
Так, ніби вже давно, закінчилась війна
І битви за майбутнє, з ворогом, вже стихли.
Могло б не бути в нас народжених на волі,
Що в рік війни прийшли дітьми у грішний світ,
Й народом справжнім стануть на багато літ
Та будуть мати, вірю, кращі за нас долі.
Могло б не бути в нас садів, якби не руки,
Що наче скелі затверділи в боротьбі,
І загрубіли у окопах та вогні,
Якби не витримка, страждання Ваші й муки.
Низький уклін, аж до землі, Вам наші рідні,
Хай не даремні будуть жертви… Ви святі,
Герої наших днів, всі, як один прості
І всі взірець Людини, слави й шани гідні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Ярослав Ланьо