Без кінця і краю, Всесвіт помирає,
Люди помирають і тремтить земля.
Між сиріт й бетону, між стежок і домом,
Я тримаюсь віри сповіді життя.
Завтра стане вчора, вчора- наче спомин
Відзеркалля, згадка, гомін між зірок.
Ти про все забудеш, наче дивну казку,
Наче сни, що зранку, не згадати знов.
Тож крокуй у Всесвіт, там цінують вроду,
Там чекають світла, спалаху кіно.
Я про все забуду, наче гіркий досвід,
Наче смак полину посеред думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Сновида