А знаєш, світе, рік вже хижий ворог
нас знищує... Та й досі ми живі.
Міста зникають.... У повітрі порох...
А ми тут... Миру й щастя вартові.
Чи тяжко нам? Так, звісно, тяжко, світе.
Чи страшно? Ні. Минув і сполох й страх.
Лишилась віра – будемо радіти
і щастя ще бринітиме в очах.
Чи нам болить? Болять загиблі діти...
Знайомі... Друзі... Рідні їх болять...
Жалобу й розпач бачать наші квіти...
І сурми лиш тривогами сурмлять...
Та ми ще є! І будемо ще в світі!
Безпечно й світло щоби в нім було.
Любов'ю, болем й втратами сповиті
світитимо – згорить хай в світлі зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Vita V-D