Мільйони однакових вулиць,
мільйони розбитих сердець.
У квітні хлопчина сутулий
кохану веде під вінець
А поряд весна зеленіє
і плаче ранковим дощем
У небо здіймається змієм
майбутнє загорнуте в щем…
Він знає: миттєвості кожні
гартують омріяний шлюб
Під звуки сирени тривожні,
під шепіт закоханих губ
Їм випало щастя зустріти
у час коли зраджена Суть
Весною знекровлені квіти
до церкви щоденно несуть...
Та квітень собі обирає
закохану пару одну
Цю мить називаємо раєм,
в цю мить прославляєм весну
Хоч доля крутим поворотом
розбила скляний храм добра
З дитинства він був патріотом,
з дитинства він шлях свій обрав
Колись перед сном йому мати
читала Шевченка віршА
Ти спробуй такого зламати
у нього, мов кремінь, душа
У нього синці під очима
видніється вже сивина
У двадцять – він справжній мужчина
чия в тому, Боже, вина?
Та правильну вибрав дорогу,
сміливим доступний грааль
Герої кують перемогу -
майбутнє загорнуте в сталь
Улітку гойдається жита
колосся таке запашне
Він вибрав Вкраїні служити -
сутулий хлопчина в кашне….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: Тарас Слобода