Не до віршів «високих»,
Коли жорстока йде війна,
Де вже в степах широких
Орди лютує сарана.
Де все ще моляться в омані
Імперським ідолам чужим,
Та ще в кривавому тумані
Далеко десь і рідний дім.
Коли в тім полум’ї вся Україна,
Де вдерлася шиZОїдів орда,
А мати все чекає з фронту сина,
То – кулемет замість пера.
Де простий напис на стіні:
«За Україну, і за Волю!»
Дорожче і за всі пісні,
Коли орда плюндрує долю.
Не вистачає вже і слів,
Коли сам бачиш смерті очі,
Де навіть вже і не до снів
Серед шляхів і дні, і ночі.
Пробачать хай ті, хто чекає
З рим вишуканих лагідний сонет,
Бо навіть часу вже не вистачає,
Щоб зарядити знову кулемет…
Мабуть, ще і за це йде бій,
Щоб іншим рими про любов
Буяли з подихом їх мрій,
І не боліло серце від розмов.
Та, Перемога буде неодмінно!
І згинуть всі кремлівські дикуни!
І встане з попелу країна!
І будуть кращими вірші…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Юрій SH(Шторм)