Найкращий вірш я ще не написав,
Не намалював свою картину,
Останнє слово не сказав,
Бо не відчув і ту годину,
Де вже не буде і війни,
А буде вільним кожен крок
І падатимуть з неба лиш зірки,
Та знов не клацне заіржавлений курок.
Бо досі в дім наш лізуть вороги
Нас знищити отим «братерством»,
Що в них було лиш на крові’,
Ніколи навіть і партнерством.
Країни позбавляли нас і мови
Навалою імперської брехні.
В сітях тримали людолови,
Щоб нас приспати у ярмі.
«Дешевою» труїли ковбасою
В країні черг і самовідданих катів,
В часи морального «застою»,
Де вишів було менше таборів.
І за генсеків нас агітували,
Та мали власні ми думки.
А щоб життя нам не псували –
Ми боротьбу свою вели.
Те, що «більшовики» награбували
В час громадянської війни,
Те надто швидко проїдали,
Від комунізму утопічного вожді.
Тому і зараз пре орда,
Аби вирішувати все за нас.
Кайданами вчорашнього буття
Нахабно прагне зупинити час.
Але не бачу іншої я долі,
Ніж незалежності вітрила.
Іти крізь бурі до омріяної волі,
Щоб хоч би діти мали крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Юрій SH(Шторм)