На одну людину стало менше,
Світ збіднів не на одне життя.
— Знаєш: а мій тато супермен ще й, —
Друзям не похвалиться дитя —
Те, котрого свічка не засвічена
І земна дорога не засвідчена.
Зранку каву не подасть дружині
(Він кохання стріти ще й не встиг).
У сяйнисті вечори ожинові
В соцмережах викладав пости.
Жодна ним розроблена програма
Не схиляла до війни ні грама.
Відчахнули парость. В полі чалім
Молоді роки спинили рух.
Сива мама з клуночком печалі
Поглядом долає виднокруг,
Де незбутнє спить у сповиточку
І душа загиблого синочка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Valentyna_S