Ми підем в далекі гори Неоквіт шукати,
Бо ті квіти чарівнії вміють надихати.
Вони рано-вранці будять запахом привітним,
І так ніжно огортають шелехом тендітним.
Розкажіть нам сині гори, що то є за диво,
Що на світі розквітає руно так красиво?
Світ наповнює велично своєю красою,
Що вмивається щоразу ранньою росою.
А коли із неба впадуть мокрії крапрлини,
То на квітах осідають срібнії перлини.
А як сонце посилає теплії привіти,
То ці квіти виростають, наче сонця діти.
Бо у світі не буває світла без причини,
І вкриваються красою гори й полонини.
Бо все в світі творить розум, що нам не пізнати,
А ми ж маєм красу тую дітям передати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: NEOKVIT