Знемога

Мене  хвилює  твій  знак  і  подих
Як  теза,  що  з‘являючись  зникає
Прозора  посмішка  й  глибокий  погляд
Як  епітома  твого  спілкування  грає

Мене  хвилює  невиправдана  радість
Чи  буде  поза  нею  щось  фізичне
Цілуючи  твоє  волосся,  відчуваю
Думки  твої  й  мінорну  поетичність

Я  помираю  та  народжуюсь  в  стихії
Чудної  тіні  твого  образу  легкого
Déjà  rêvé  -  бажання  еротичні
По  колу  біля  мене  танок  водять

Ніжно  торкаючись  твоєї  шиї
Транслюючи  фантазії  в  реальність
Я  затамовую  свій  сонний  вигук
І  плавлю  білу  свічку  в  теплих  пальцях

Мене  хвилюють  кроки  у  майбутнє
Що  принесуть  відважну  перемогу
Б‘ючись  з  монументальним  я  пірнаю
У  ефимерну  бажану  знемогу



17.02.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Марта Різоль