- Ой, Морозе - Морозенку,
Чому Зиму зрадив?
Де вже силоньку подів
Та куди занадив?
Може, в полі розгулявся,
Чи блукаєш в лісі.
Невже заснув у чеканні,
Заховавшись в стрісі.
- Не таюсь*, не спочиваю -
Зима вередлива.
Закохалася у дощик,
В почуттях примхлива.
А він радий старатися,
Барабанить гучно!
Розважає, тішить Зиму,
Щоб було не скучно.
От сиджу й вичікую,
Бо долі немає.
В неї любощі пройдуть
Й про мене згадає.
Та Зима так норовиться! *
Мороз вже у злості...
Жде і вірить, що, можливо,
Покличе ще в гості.
- Ой, Морозе - Морозенку,
Чи так воно буде?
Зима, мабуть, така стала,
Бо винні в цім люди...
* Таюсь- син. ховаюсь.
* Норовиться - тут виявляє неслухняність, упертість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2023
автор: Галина Лябук