Ревність
З відрядження, раніше на добу,
В надії, на гарячому застукати дружину,
Ввірвався в дім свій, Фіма Розенблюм,
І з подивом, побачив ось таку картину –
Його кохана Сара, так як і завжди,
В халаті, бігудях, без макіяжу.
Не замітала похапцем сліди,
А просто в кріслі ніжилась вальяжно.
Не вірячи від подиву очам,
Ревнивець наш почав під ліжко заглядати,
По шафам, антресолям прошманав,
Коханця у надії відшукати.
Метеликом метнувся на балкон,
А раптом хтось там висить на перилах?
Але, розбивши лоба об вазон,
Прийшов у спальню, опустивши крила.
Дружина зустрічаючи його,
Почала потихеньку роздягатись:
-Ну що, Отелло, так нікого й не знайшов?
Тепер тобі прийдеться віддуватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2023
автор: Костянтин Вишневський