Скільки криги зійшло з сердець,
Затаврованих жахом битви,
Не злічити... Звелись нанівець
Залицяння "братерської" бритви.
Скільки пилу щоденних втіх
Стерла миттю в броні плитоно́ска.
Бо з пото́йбіч по сотні лих
Розливають вожді з кіоску.
Скільки рівнів примножило дно
Безупинно-покірної туги.
Пальці в'язнів, котрим все одно,
Шпа́рко кличуть в танок наруги.
Скільки волі зросло в ділах
Невигу́бного родоводу!
Скоригуй помилќи ́в словах
На приблудної хмари воду!
Сонця зріст не завжди зі Сходу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: Бариловська