Я есть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
А сила знову розцвіла.
Павло Тичина
Щось в Світі відбувається не так...
Чи негатив пухлиною набряк?
Життя іде і хистко, і непевно
Віками, і роками, і щоденно.
А чи якоїсь там комети хвіст,
Земну раптово зачепивши вісь,
І спрямував життя навперекіс?
Здригаються земні й небесні сфери, -
Досягнуть, не дай Боже, апогею...
Порушилося вічне царство Геї.
Сирени виють, як в часи Гомера, -
Прокинувся вселенський вурдалак?
І Світ закляк, неначе з переляку.
Хто ж буде відливати переляк?
І є народ, що надивився всякого,
Відомий всьому світу цей народ,
Що стільки пережив страхіть, знегод...
То, може, на роду йому написано,
Самою долею, немов, судилось,
Знешкодити одвічне недомислення,
Яке по-новому активно проявилось.
Народ мій з болем з себе те вичавлював,
І з однією тільки лиш метою,
Мов до Землі обітованої, -
причалити
До Вільності й Любові Світової !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: Рунельо Вахейко