Я травень чекаю, щоб цвіт цілувати півонії.
Щоб очі торкались бутонів квітучих краси.
Пелюсток ансамблі, як ноти п'янкої симфонії,
Із пишних кущів серед саду мого проросли.
Вдихну аромат - і від ноток стійких шаленію.
Хай світ зачекає! Для квітів у мене є тост:
За ніжніжність - як першу і саму останню надію!
І саму відому. Не просить вона про репост.
За ніжність, сильнішу від злості і чорного бруду.
За тонкощі й грані. І за досконалість просту -
Без пафосних масок і без лицемірного суду.
За те, що "на радість", а не що "на зло зацвіту".
Тендітністю вмита і співом пташок заколисана,
Твоя незрівнянна буяє під сонцем краса.
Півонії стиль - то не мода, що кимось написана.
Це розкіш, що носить величність її Простота.
Я травень чекаю, щоб не пакувати півонії
В яскравий папір і навіяти квітам нудьгу.
Мені загорніть душу у надквітучі історії,
Де пахнуть сади. А я в них, наче мавка, стою...
04.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2023
автор: Наталія Волинська