За вікном свище вітер, голосить,
Прикладається в шпарки між тим.
А у сонячнім небі, де просинь,
В’ється сивий із чадом все дим.
На "нулі", де розриви снарядів,
Причаїлись в руїнах бійці.
Гатять з всього, що мають, тих гадів,
Що несуть люту смерть по землі.
Зустрічають свята поміж буднів,
Де вперемішку з святістю бій.
Де любов дає силу й могутність,
Щоб незламним залишився стрій.
Стогне лють, закипає у грудях,
Гріє руки розпечена сталь.
З горла крик, в очах вогники блудять,
Очі дивляться зірко у даль.
Не продавиш любов із коханням:
Ні роями із куль, ні вогнем.
Із порепаних вуст заклинанням:
"Долі перст не об’їдеш конем."
У святій боротьбі всяк величний,
І освячений предками шлях.
Там, де воля, - канони одвічні:
Земля рідна, любов і пернач.
14.02.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2023
автор: Валентина Ланевич