Ще вчора сонечко було -
Своїм теплом нас розвезло,
Сьогодні - сиро й вітрюган
Такий устроїв балаган
Шматує, рве на всі боки,
Наче сказився... То, навпаки -
Притихне, бо наробив шкоди...
Хоч плач, хоч вий в таку погоду!
Ходити як? Під ногами чавка...
Собака, й той сидить - не гавкне,
Людина бреде, неначе слон,
Що поник з опущеним хвостом.
Із неба сипле мокротою:
Хоч вий, хоч гавкай самотою!
Чого мінливий настрій твій?
А я – хоч падай, а хоч стій…
Боюсь ногою крок ступити -
Щоб, на льоду не розвалитись…
Ох і зима! Норов міняє:
То з ласкою, то замітає,
Так, що не видно під ногами
Твердь землі, чи лід, чи ями...
Невже у тебе, як в людини,
Бувають радісні хвилини,
А в основному – глухомань:
Хоч стій, хоч падай, а хоч встань,
Або бреди, немов той слон,
З мокрим опущеним хвостом,
Бо сонця й радості нема ...
Якась причудлива зима!
В.Ф.- 09. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Веселенька Дачниця