Волинь моя, краса моя,
земля моя сонячна!
Стоїш сама вже не своя,
знедолена і зморена.
Вже не колише Світязь хвиль,
Грайливо так не плещеться.
Озер блакить і неба синь
У чорній стрічці вертиться.
Поліський краю дорогий,
Що став мені колискою.
Герой вернувся черговИй
До тебе з горезвісткою.
Де ще знайти таку красу?
Мовчать дуби. Хитаються.
Бо йшли сини їх на війну -
Лелеками вертаються.
Ридає Стир. Осиротів.
Від болю сохне Луга.
О скільки тут лишилось вдів!
У кожнім серці туга.
Стоять цілісінькі хати.
Й за те вже слава Богу.
Та не прийдуть у них свати
Засватать чорноброву.
А замість батька во главі
Різдвяного застілля
Портрет поставлять на столі
І калинОве гілля.
Цвіти, калино, навесні.
Як прилетять лелеки,
Махай їм цвітом у дворі,
Щоб бачили здалека
Волинський край і ту красу,
Як в казці, намальовану.
Де нерозплетену косу
Навік лишили сховану
Під чорним смутним полотном.
Під жовто-синім прапором
Ростуть могили за селом -
Колись буяла папороть.
І на Купала в ніч ясну
Над Стиром розцвітала.
Пішов цвіт краю на війну.
Ти осторонь не стала,
Волинь моя, краса моя...
Гімн Волині "Волинь моя", слова та музика Степан Кривенький
26.01.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Наталія Волинська