Хто ми? Спитай зорю, спитай хвилю, спитай бурю, спитай вітер, спитай небо, спитай землю — землю страждання і землю улюблену — хто ми? Ми — Земля.
/Напис, вибитий у древньому храмі народу майя/
Мирослав Дочинець «Світован»
Притулись до землі і послухай, послухай...
Як коріння й ростки набираються сил,
може стогін почуєш від прадіда-духа,
чи безсмертників шепіт з безвісних могил.
Є хоч клаптик землі, що не вмита сльозами,
шмат, де кров не лилась за останні віки?
Є те місце, де знову збудуємо храми,
не релігій чужих — сущі храми душі?
Припади до джерел, вони є, збереглися.
Ще помітні стежки і струмок не пропав.
Неможливо забути, продати, зректися
того живця, що з зернятка нас напував.
Те джерельце вливалося в річку край хати,
струменіло дощем і слізьми по щоці.
Воно в кожній купелі і пісні, що мати,
нескінченно щаслива співала тобі.
Пригорнись до зірок, що вдивляються в очі,
запитай вічну мудрість, хто ж є ми такі?
Є думки безумовно відкрито-пророчі:
ми — Земля, бо ми з пуп’янка діти землі.
Таня СВІТЛА
02.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: Таня Світла