Я не стану тобі малювати осінні портрети,
чи збирати корали з глибокого синього дна.
Та куди б не пішла, відчуватиму серцем я де ти
не герой в кого сотні - а в кого кохана одна
Я не стану тобі дарувати зимою букети
(ненароджених вчасно симфоній німих пелюстків)
Дочекаюсь тепла, розцвітають весною поети -
і розтопиться лід від волосся твого завитків
Я так хочу тобі посилати промінчики літа,
у обіймах тонути під шелест колосся полів
Ти лишень натякни, чи достатньо вже мною зігріта,
чи готова здійснити в майбутнє сміливий політ
Я не стану тобі малювати осінні портрети,
почуття у душі, на полотнах марніє пастель
Мій мольберт у кутку, хай в стилістику вірять естети,
а я просто шукаю оазу гарячих пустель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2023
автор: Тарас Слобода