Дрімає ніч, та мозок мій не спить,
Бо з серця біль увесь не витікає…
Печуть думки: як ворога спинить,
Який, мов змій, заповз до мого краю?
У скроні сиві б’є той плин думок
Й народжує гірку сувору правду.
Здалось на мить, що й серця стук примовк,
Та нам, вкраїнцям, викресав пораду:
Ніхто, крім нас, країну не врятує,
Не вижене русні ніхто, крім нас.
Звільнити землю мусимо святую,
Повернем Крим і змучений Донбас.
І хоч болять війни глибокі рани,
Котрі не скоро заростуть іще,
Та наша ціль – позбутися тирана,
Затиснувши в кулак надмірний щем.
Сьогодні наш народ на перехресті,
Адже не весь повірив світ у нас.
Не маєм прав ризикувати честю,
Тож скористаймо історичний шанс!
24.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2023
автор: Ганна Верес