1
Та що я такого сказав?
Раптово на мене ти визвірилась.
Та може, мені це привиділось,
Такою тебе ще не знав.
За щось за живе зачепив,
Болюче, напевне, глибинне?
Кляла ти мене безупинно.
Та чим же я так завинив?
Ти відьмою стала на час, -
Мене ти ніяк не жаліла,
Неначе Юдіф, ти б посміла
І голову знести нараз.
Не страшно, - її вже колись
Я втратив, й ніяк не жалію
І зараз ще маю надію, -
Почуєш моє: "Схаменись!
Згадай, були й радісні дні,
Коли ти мені посміхалась,
Живе, я-таки сподіваюсь,
Любов і в тобі, і в мені"
2
Чи завжди мене ти розуміла?
З перших слів тебе я розумів.
Потім розумів уже й без слів,
Бо думки читати - любе діло.
Я тебе відразу полюбив.
Та невже мене ти розлюбила?
Нас одна тримає разом сила -
(Є надія, й зараз вона діє)
Це любов, - єднає, як уміє,
Бо не втратила щасливі крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: Рунельо Вахейко