Чи ти, вІрше, мій кращий написаний
скрипом стертого вже олівця?
Скілька раз муза штрикала списами
посивілий мій контур лиця.
Я сьогодні стою припорошений
першим снігом. У лютому. Вав!
Мельпомена прислала запрошення –
бо я жив і страждав, і кохав….
Чи вже рима найкраща підібрана,
бо чекає на танець партнер.
Кращі ролі в коханні розібрані –
а я знову сідлаю партер
І вже трохи стомився від подиву:
з першим снігом вдихаю весну
Ти тремтячим кокетливим подихом
залишила надовго без сну
Чи потрібні слова вже всі сказані,
чи відомі лише мудрецям?
У закоханих очі зав’язані -
в цьому танці ведучі серця
Я сьогодні стою зачарований
першим снігом. Шепчу тобі: «Вав!»
Був той лист не мені адресований -
хоч і жив, і страждав, і кохав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: Тарас Слобода