із глини коника зліпила
раділа
піднесла тобі
ти викинув, як щось гидливе
так по судьбі
покинутий
той коник мокнув
втрачалась ніжність під дощем
скінчилась злива
стихли кроки
лишились купка бруду й щем
не буду коників ліпити
учуся
витешу різцем
Сократа постать
у граніті
хай глиба височить взірцем
що програє той, хто відкритий
потрібно нишком і тихцем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Пісаренчиха