Коли Бог вроду роздавав,
Ти в черзі першою стояла.
Неначе квіточку ваяв,
Ваяв, щоб квіточка буяла.
Тебе він окропив дощем,
Осяяв сонячним промінням,
І від вітрів укрив плащем,
Нагородив іще й сумлінням.
Нехай же квіточка цвіте,
Мені на радість і на втіху,
А інше, то усе пусте.
Лише б її минуло лихо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: jiga