вливаюсь в темряву
себе втрачаю
земля
вода
повітря
велич тиші
вдих-видих землетрусом світ колише
тому не дихаю
зникаю
вступаю в плесо ніжності води
сплять жаби, карасі під верболозом
рідкою стань
малих цих не збуди
їм ранок висвітить нові загрози
себе не відчуваю
та й знайти
не прагну
як не зійде сонце
блукати під гіпнозом чорноти
відтінкам сірого – метафор стронцій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: Пісаренчиха