Тихо з неба кружляють і летять сніжинки
потім щільним розсипом на землю падають
товсто покриваючи з кучугурами стежинки
вони від вітру хвилями дуже жваво плавають...
Випурхнули немов зграйкою хлопці і дівчата
з радістю щебечучи до гірки слизької побігли
і в руках у кожного є льодянка або санчата
а деякі навіть спуститися по разу встигли...
Далі дітлахи сліплять кумедну бабу снігову
і один з одним розпочнуть у сніжки гратися
а ще будуть сніжинки ротом ловити на льоту
і коли замерзнуть-додому вже пора збиратися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: Дмитрий Погребняк 555