Зимовий ліс, в тобі сховалось сонце.
Зимовий день – будинок кришталю.
Спить озерце – старе скляне віконце.
Шмага мороз, не маючи жалю.
Риплять дуби, на вусах вітровії
Мелодії холодним виграють.
Не сплять лиш вічно сяючі Стожари.
Шляхи зникають, дзвони тихо б’ють.
Смереки вії довгі розпушили,
Там за горою віщував мольфар.
Десь до людини повертались сили.
Цілющий день нагадував узвар.
В печі вогонь черінь лизав завзято.
Стояла бабця в білім фартусі (хвартусі).
П’янило сіно, ладан,пахла м’ята…
І снились літні роси, спориші…
Зварився борщ, у горщику картопля.
Духмяний хліб, пряжене молоко.
Бабуся зникла. Стало все холодне.
Війна гребла собі моє тепло.
Зимовий день водою крижаною.
Жива людино, витримай штурвал!
Пророчив шторм морською таїною,
Як світ потроху правду забував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: fialka@