Здається, вечір одягнув жалобу –
Тонув у морі відчаю та сліз.
Порожнім їхав рейсовий автобус.
Сумну самотність у нікуди віз.
Із ранку не заладилось сьогодні.
Червоні очі – сльози? Недосип?
Роботи на дорогах йдуть ремонтні,
Ще й дощ немилосердно моросив.
Вибоїни трясли, вертало
болем..
Але душа була чомусь глуха.
Маршрут відвозив світле й несхололе,
Від того, хто насправді не кохав.
Дивились очі із небес скорботні –
Лилися з неба справжні ручаї.
Зіщулилась ображена самотність,
То просто день не склався… не її.
Промерзла, і морозить у суглобах,
(Рука Господня гірше відвела!)
Порожнім їхав рейсовий автобус,
Віз одиноке серце до тепла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: Білоозерянська Чайка