Як часто люди вдають тих, ким не є?
Як часто вони грають роль?
Ви теж таке бачили? Я розкажу вам про своє.
Про тих, хто думає, що є якийсь «лайфхак» або «пароль»
Їх було двоє - людина з фарбами та покупець.
Кожен мав свою вигоду від цієї справи
Перша - гроші, друга - пафос або статус на худий кінець.
Усі учасники вистави.
Людина з фарбою ілюзорно грає митця.
Малює картини, носить берета.
Її натюрморти - малюнок дитя.
На аукціоні вона вдає з себе естета.
А її стиль художня школа другий клас.
За те, це не дешева фарба!
Так ніби він малює іконостас.
Але по факту цей малюнок торба!
Мета покупця - викинути гроші для очей.
Такий собі, меценат «я дам більше».
Розбиратися в мистецтві йому не треба. І це окей!
Бо його завдання - привернули увагу інших.
І все це фальш, і все це не мистецтво!
Лише шаблон успішного життя.
Це лицемірство, аматорство, кокетство
місцями трошки краще за сміття.
Купити фарби - не проблема!
Купить вміння - неможливо!
На аукціонах лот-дилема,
Бо бачити таке - гидливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Іван Савинець