Над нами злетів чорний ворон
І рве гострим пазуром небо.
З якого ти варварства родом,
Що є в тобі крові потреба?
Яким ти богам поклонявся?
Моральність чи є в твоїй вірі?
А, може, ти з пекла прорвався,
Бо й там вже тебе не хотіли?
У нас матері колискову
Співають з народження дітям.
Тобі ж - якусь мантру убогу
Про власть і підкорення світу.
Сповила пухлина твій мозок.
А серце... Нема в тебе серця.
Піди запитай у ворожок:
Твій крах Перемогою зветься 🇺🇦
Бо правда завжди переможе,
А правда, відомо, за нами.
Те підле єство твоє може
Лиш світу наносити рани.
У нас не орли двоголові,
В нас мудрі відважні соколи.
В їх жилах вулкан замість крові -
Таких не здолати ніколи.
Чи час позагоїть нам рани?..
Напевно. Та ой як не скоро.
Найкращі за нас помирали.
А ви - стали новим Содомом.
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Наталія Волинська