А ти іди, іди, коли щаслива...
Коли в очах відблискує блакить,
іди, коли йде дощ чи ллється злива,
а до світанку ціла вічність - мить.
А ти іди, коли в душі неспокій...
Коли земля під ступнями горить,
а ти іди, іди вперед допоки
ти маєш іще цілу вічність - мить.
А ти іди, хоч вітер б'є у груди,
збиває з ніг, а на шляху штормить.
Поглянь, довкола йдуть так само люди.
З них кожен має свою вічність - мить.
А ти іди, іди, коли несила...
Коли, здається, й кроку не ступить,
твоя душа - вона ж твої вітрила...
Ти просто йди, нехай і в вічність. Мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Ксенія Фуштор