Ти наче пляма на життєвім полотні –
Така собі маленька пляма.
Тобі би цівкою стікати в німоті,
А ти віршуєш до нестями.
І ліг римований непотріб тягарем,
Мов зашморг на тендітній шиї.
Душі нетлінний скарб під тлінним вівтарем.
Тобі б співати мантри Шиві...
Та все чомусь не в змозі зупинитись ти –
Непотріб цей даруєш світу.
Чи іншого не маєш сенсу... чи мети?
Чи нікуди себе подіти?
Ти наче пляма на життєвим полотні –
Така собі маленька пляма.
Тобі би цівкою стікати в німоті,
А ти віршуєш до нестями...
26.09.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Олена Студникова