Якщо я тобі колись подам попіл з попелищ,
Очам не повір: війна торкнулась і мого дна.
Візьми ворогам на зло, і в землю верни, щоб жило.
Зело буде проростать, слова стануть квітувать.
Зерно буде проростать, зело стане вартувать!
Бо й там, на самому дні те я скаже: «Ні – війні!»
Не знищить, не вбить, не забрать: душа буде дожидать.
І як не судилось мені, онука відріже:»Ні! Ніколи не бути війні!»
Онук буде вартувать, війну стане убивать.
Бо зло доживатиме дні, бо ворог не прийде вже:Ні!
Хай внуки його уві сні здригнуться від нашого:»Ні!»
А ми будем вартувать, і нищити ката, вбивать!
Всесильне вкраїнське НІ, із попелу, горя, в стіні…
Стіна буде кріпко стоять, не зможете зруйнувать.
Бо голос на самому дні пектиме вас словом:»НІ!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2023
автор: fialka@