А вдягни но на себе ти людяність,
вона, кажуть, найбільш до лиця.
Зірви масок фальшивих продуманість,
хоч не видно тим маскам кінця.
У смітник викинь квіти, що заздрістю
пахнуть терпко (п'янкий аромат),
не підживлюй ти їх безпорадністю,
бо потрапиш до їхніх лещат.
Не займай же ти слів тих, що боляче
проростають людині в живе,
бо від них ти не вистоїш стоячи -
зігнуть втроє, зламають тебе.
Обійди ти гординю, не дивлячись,
що улесливий погляд її,
бо інакше, жартуючи й бавлячись,
все поглине вона у тобі.
А вдягни но на себе ти людяність.
Дуже личить тобі, не знімай.
Ось букет, це тобі... Це - розсудливість,
і уважність, і мудрість. Тримай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2023
автор: Ксенія Фуштор