Прозора тиша, древні міражі.
Крізь час, крізь сон
пливуть тамтешні мрії.
Це тут освячувались списи і ножі,
Отут князям корились хижі звірі.
Не йди углиб, тримайся берегів -
Тут лише праведнику пахне мед смолою.
Якщо не птах - не зиркай навкруги!
І з першим променем врости отут сосною.
А хочеш плач, живицею скропи
Свою печаль... Лелій солодку думку.
У кронах шепотом:
Хто ти? Хто ти?
Пізнай свій рай,
свій біль
і свою муку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2023
автор: Олена Жежук