Великий ланцюг із столиці - на захід.
Із погляду неба - маленькі мурахи.
На кожному метрі - велика Людина!
Моя Україна! Твоя Україна!
Здається, й не воїн, як сам між мільйонів.
А взявшись за руки, віддалось у скроні.
Підкинули хрону у пащу зміїну.
Гордилась, пишалась моя Україна!
Великий ланцюг вже іржа піджирала,
Та були ті мужні, що світло тримали.
Настала, настала кривава година -
Не впала, не впала моя Україна.
Рови і окопи, сніги і тумани...
Ґвалтують і землю, і люд бусурмани,
Та сильна і мужня моя Україна!
Спасибі, що світ, як велика родина.
Великий ланцюг із минулого - в вічне:
Бувало, щасливо, бувало трагічно...
Ми встанем! Ми встали (!) із світлом з руїни.
Тож, Слава Героям! Хвала Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2023
автор: Галина Яцків