До збірки увійшли окремі вірші з книжки того часу,
через обмеження формату сайту.
Збірка «Зіроньки ясненькі»
для дітей та про дітей.
...................................
Дві Зірки
Дві зіроньки у мене є,
Задля яких я і живу.
Їх існування сенс дає
Шляхам, якими йду.
Це - мої син і донечка,
Як подарунок долі,
Немовби, світ віконечка,
Мого життя яскраві зорі.
Навіть в свої важки часи,
Тільки згадавши їхні очі –
Вже виринаю із пітьми,
І бачу світло серед ночі.
Серед підступної трясовини
Згадаю донечку маленьку,
Як у моїй тільняшці до води
У море бігла зіронька ясненька.
І, як колись, у мене на руках,
Син засинав під шум припливу,
Ці миті згадую в своїх думках,
Коли ідуть негоди сірі зливи.
Хоч доля випала нам і важка –
Через імлу пройти до світла,
Задля дітей кращого майбуття,
Йти треба, щоби доля їм розквітла.
_____________________________
Зіронька маленька
Десь на небі зірка спалахнула,
І промінчиком осяяла приплив.
Його хвилями нове життя вдихнула,
Щоби рід наш український майорів.
Всупереч буремним всім вітрам,
Ніжно зіронька засяяла маленька.
Першим подихом промовив небесам,
Ще одна душа зажевріла рідненька.
Щічки, мов пелюсточки троянд,
Рученятка тягнуться до світла.
Оченята, як те сонечко без плям,
Від яких душа сама розквітла.
Моя внученька маленька, засинай,
Хай всміхаються тобі казково зорі.
Тобі щастя хай дарує рідний край,
І шлях світлим буде в твоїй долі.
___________________________
Маленькій Зірочці.
Зіронька моя маленька,
Що так тихо бачить свої сни,
Хай всміхається тобі, рідненька,
Завжди мирне сонечко в вікні.
А там, де лютує полум’я війни,
І криваве небо з чорним димом,
Не пройшли в дім наш щоб вороги –
Насторожі не з одним ми побратимом.
Щоби в домі був наш мир і спокій,
Та тобі всміхалась лагідно весна,
Щоби вільно ти робила перші кроки,
В світ яскравий твого мирного життя.
Вірю я, що буде все у нас гаразд,
Бо багато нас за вільну Україну.
Поцілую в оченята ще тебе не раз,
Буде мир наш світлим неодмінно.
____________________________
Дівчинці моїй маленькій.
Дівчинка ріднесенька моя,
Оченята, мов волошки в житі,
Щастям буде доля хай твоя,
І прихильно світять її миті.
Ще малесенька ти пташка,
Та ростуть хай крила швидше,
Щоб тобі піднятися не важко
Серед хмар всіх було вище.
Хай зустрінеш ти вітрила,
Як Ассоль, свого кохання.
Вірність мріям дадуть крила,
І здійсняться сподівання.
Жанни д’Арк хай сила духу
Не покине твою долю,
Щоб завжди нестримність руху
До натхнення мала волю.
Мудрість Київської Анни,
Королеви двох світів,
Захистить хай від омани,
Серед всіх життя вітрів…
Може, дехто зараз скаже,
Що це – вигадки дурниць,
Ланцюгами життя зв’яже,
А, романтика – для одиниць...
Безумовно, що в книжках
Те написано, як має бути,
Як потрібно подолати шлях,
Щоби щастя все ж таки здобути.
Та, лиш мрії надають нам сили
Домагатися свого в житті.
А, романтика дає ті крила,
Щоби вільним був політ душі.
Тому, сонечко моє маленьке,
Не полишить хай тебе надія,
Досягнеш всього, рідненька,
Бо, ти ж дівчинка моя, Анастасія.
________________________
Сонечко маленьке
Є у мене Сонечко маленьке –
Моя внученька рідненька.
Як прокинусь вранці пособі,
Зустрічає з фото посмішка її.
І відразу світлим день стає,
Хоч і дощ ще за вікном іде.
З оченят її така веселка сяє,
Як яскраве сонечко палає.
На весь день заряд душі –
Оченята її сонячні такі.
А, коли вже бачу і її саму,
Мов промінчик крізь пітьму.
Таке сонечко у мене є,
Що моїй душі сил надає,
Задля чого сенс є жити,
І такому Сонечку радіти.
_____________________
Місячна казка
Втомлене сонечко в море сідає.
Лагідно хвилі пісню співають
З вітром удвох про свої почуття,
Надії плекаючи на майбуття.
Сарна казкова розсипала зорі,
Тихо купаючись в теплому морі.
Із срібла підкову свою загубила -
Місяцем в небі її запалила.
Той, хто і в хмарах бачить красу,
Тому зорі казку дарують свою.
Подумки вміє хто небом літати,
Душею і сам той своєю крилатий.
_______________________
Новорічний сніг бажань.
М’яко падає на землю сніг,
От вже знову новий рік.
Моя Зіронька маленька,
Хай насниться казочка гарненька.
Щоб були там мир і спокій,
Шлях для впевненості кроків.
Щоб був затишок в родині,
В ріднім домі і по всій країні.
Новий рік хай принесе
Що потрібно над усе,
Хай зірки дарують ласку
В долі власній ніжну казку.
З неба падають сніжинки,
Як надій чисті перлинки,
Щоби кожен день новий
Тільки радість ніс подій.
_____________________
Нашому роду нема переводу
Маланки – Василя від роду
З давніх-давен дійшло це свято,
Від пращурів прадавнього народу,
Як і не намагалися його нам зруйнувати.
Ідуть колядки щедрі по землі,
З достатком щоб був рідний край,
Щоб в нашім домі в мирі всі жили,
І був для всіх лиш щастя небокрай.
Такі свята’ потрібні нашому народу,
Щоб вольний дух його не занепав,
Щоб не було йому ніколи переводу,
І тільки мир в оселі кожного буяв!
________________________________
Продовження нас самих.
Що найцінніше є, це – діти,
Які продовженням є нас самих.
Задля яких є сенс нам жити,
Щоб відродитися і через них.
Не завжди хоч і розуміють нас,
За піклування наше про їх долю,
Бо різне бачення у інший час,
Та, головне – щоб мали волю.
Відчули те, що ми не встигли
В наш час суцільних перепон.
І далі йшли, щоб не застигли,
Свій власний маючи резон.
А нам, найкращі подарунки,
Від них вже будуть і онуки.
Долі не склали ще рахунки,
Тому й не опускатимемо руки.
________________________
Обпалені мрії
Я збирався полишити все
В кам’яному мішку із кварталів,
Переїхати в селище тихе морське,
Від нервозності міста подалі.
Свіжий подих припливу почути,
Що бадьорістю дух заряджає.
Аромат хвиль солоних вдихнути,
Де безмежність всього небокраю…
Діти щоб приїздили до мене
Відпочити під музику хвиль,
Де б зігрів їх, як сонце південне,
Змив, як хвилі, з душі їх всю біль…
До сніданку б їм рибу ловив,
Поки сонце на хвилях вмивалось.
А надвечір печеня із крабів й олив
На багатті б гуртом готувалась.
Чим не щастя було б особисте –
Після пилу буремних доріг,
Моря дзеркало бачити чисте,
І дитячий лунав щоби сміх…
Та наш Крим відібрала орда,
Поки власні вельможі жиріли.
Біснувата кремлівська «братва»,
Ненажерливе всунула рило.
І Азов весь палає в вогні,
Де таж сама мерзота бикує,
Лиш охоча нутром до війни,
Бо, інакше вона не існує.
Я полишив би все і поїхав…
Та країну свою не залишу,
Коли палить її війни вихор,
І боротися треба за тишу.
_____________________
Ю. SH. 2017 – 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)