Знають всі із нас давно –
Має кожен дім вікно.
Навіть декілька їх в нім,
Бо без них дім і не дім.
Зазвичай воно зі скла,
Щоби змога в нас була
Бачити крізь нього все,
Що природа нам несе,
Щоби світло в денний час
Через нього бо до нас
Проникало там і тут,
Що сповняло кожен кут.
Щоб такого не було,
Як, крий боже, впаде скло,
То чи літо, чи зима –
Рама теє скло трима,
А на ній же ручка є,
Що можливість нам дає
Відчиняти те вікно,
Бо крізь нього бо дано
Свіжому повітрю в дім
Проникати, щоб усім
Тим, хто мешкає у нім
Завжди, у будинку тім,
Добре, затишно було,
Щоби дихати могло
Тіло наше все як слід.
Так, звичайно, що ще під
Тим вікном стоїть у нас
Підвіконня повсякчас.
Євген Ковальчук, 27. 12. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Євген Ковальчук