Її очі говорять
І кажуть одне.
Я не вартий її,
Їй не треба мене.
Вона лиш єдина у своєму тлі.
Що каже єством
– не вартий її.
Її шкіра прозора,
Як вона сама.
Я не вартий її
– розуміє й вона.
Я не вартий торкатись її пелюсток.
Лиш торкнуся до неї
– лишиться порок.
Вона така ж світла,
Як її душа.
Я не вартий її
І вона того зна.
І кожен раз відчуває вона
– я не вартий,
Не вартий!
Але ж підпуска..
І торкає, і грає, і з розуму зводить.
І пестить, і любить,
Очей не відводить.
Вона – це мій скарб,
Хоч його не шукав.
Я не вартий її
І я завжди це знав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Анна Стейша