Приніс зимою з лісу татко
Мале пухнасте зайченятко.
Воно під кущиком сиділо,
Либонь, замерзло, бо тремтіло.
- Та, ні, злякалось! Діти бачать :
На лапках рани кровоточать.
Напевно, бігла за ним лиска
Була вже поруч... кінець близько...
Лисиця вчула : - Тут не жарти!
Рушницю... Треба утікати!
Злякалась, хвостиком махнула,
Про зайчика за мить забула.
Тепер пухнастик живе в домі.
Радіють діти. Всі свідомі :
Ретельно ранки промивають,
Про молочко не забувають.
Поправився* маленький зайчик
І звуть тепер його Промінчик,
Бо зігрівав зимою душі
І в домі не було байдужих.
Теплом у затишній хатині
Ділилась дружно вся родина.
* * *
Весна прийде... Скажу, малята,
Для зайчика влаштуєм свято :
Відпустим Промінця на волю
Лиш помахаєм вслід рукою.
* Поправився - тут видужав, відновив сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Галина Лябук