Суть

У  речей  усіх  є  суть
Та,  яку  вони  несуть,

Мають,  містять  у  собі.
Так,  відомо  це  тобі,

Звісно,  кожному  із  нас,
Та  чи  хтось  колись  із  вас

Зупинявся  хоч  на  мить
На  тій  думці,  що  ж  бринить

У  короткім  слові  цім,
Що  за  значення  у  нім,

Що  воно  говорить  нам?
Відповідь  свою  я  дам

Вам,  як  розумію  я
Значення  його.  Ім’я

Чи  то  назва  слова  «суть»
Відкриває  нам  ту  путь,

По  якій  і  день,  і  ніч
Йде,  прямує  кожна  річ

Чи  то  дія,  чи  процес,
Що  слугує,  щоб  прогрес

Світ  мав,  уперед  ішов,
Щоб  колись  таки  дійшов

До  довершення  свого,
Досконалості  всього,

Що  його  бо  населя,
Що  в  собі  уся  Земля

Має.  Адже  суть  жива
Кожному  з  нас  розкрива

Те,  для  чого  служить  все,
Що  життя  в  собі  несе,

Що  існує,  що  живе:
І  стареє,  і  нове.

Значення  ж  не  має  вік.
Та  його  він  і  повік,

Зроду  у  собі  не  мав,
Хай  як  довго  б  не  минав.

Суть  –  це  теє  основне,
Базове  та  головне

В  будь-чому,  його  той  вміст,
Що  складає  певний  зміст,

Що  виконує  у  нім
Те  призначення,  в  якім

Поляга  його  життя,
Щоби  мати  майбуття,

Щоби  як  належить  жить
І  на  благо  лиш  служить

Всім,  усьому  та  завжди,
Щоби  горя  та  біди

У  своїм  житті  не  мать,
Стороною  їх  минать.

Їхня  ж  сутність  не  у  тім,
Щоб  вони  до  нас  у  дім

Пробирались  в  певний  час
І  тривожили  всіх  нас.

Полягає  їхня  суть
В  тім,  щоб  нам  усім  збагнуть:

Їй,  йому,  тобі,  мені,
Що  чинити  слід,  що  –  ні,

Щоб  у  певну,  слушну  мить
Знали,  як  нам  розрізнить,

Що  добром,  що  злом  кишить,
Щоб  лиш  першеє  робить.                                            


Євген  Ковальчук,  19.  12.  2019      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2023
автор: Євген Ковальчук