*****
Мій розум – наче хата,
Де думонька крилата
Живе та поживає,
Як може і як знає,
Та не одна-саменька.
Дум кількість чималенька
Мій розум населяє
І світові являє
Себе крізь вірші тії,
Що думоньки святії
І ясні почування,
І мрії, і бажання
На світ цей білий родять
І ними верховодять.
Вірш родить думка-мати.
А думці вслід надати
Життя честь гідну має
Чуття, що виникає
Як відповідь сьогодні
На чинники природні,
Сьогодні, в певні миті,
Що мною вже прожиті.
Віршí, шо виникають
У мене, помагають
Мені те, що я знаю,
А також відчуваю,
На білий світ явити,
У дійсність утілити
І щедро передати
Тому, хто їх читати
Колись уважно буде,
Коли він роздобуде
Їх в книзі чи журналі,
На Інтернет-порталі.
Та значення не має,
Де, як їх розшукає:
Свідомо, випадково.
Кожнісінькеє слово,
Що певний вірш мій має,
Яке його складає
Із іншими словами
І рівними рядками,
Мов стелиться, лягає
Одне за одним. Знає
У вірші кожне слово,
Куди лягти чудово,
Куди потрібно стати,
Аби зміст сформувати,
Аби не тільки рима
Була усім видима,
А також зміст і сутність.
Слід їхнюю присутність
Уміти помічати,
Як слід розпізнавати,
Над ними міркувати,
Що ж хочуть нам сказати
Вони. Звичайно, кожен
З усіх людей спроможен,
Хто ясний розум має
І з нього користає.
Хай погляди примітні
У всіх різноманітні
На тії самі вірші,
Для когось, може, гірші
Якісь із них, пропащі,
А інші ж – дещо кращі;
Та сам на них лиш погляд
Розширює світогляд,
Новий світ відкриває,
Бо мислить спонукає
І висновки складати,
Що ж автор нам сказати
Хотів, яка в нім тема,
Порушена проблема,
Яку ідею має,
На що нам натякає
Той твір – вірш чи поема,
Яка його система,
Якії елементи
У нього. Всі моменти,
Подробиці, деталі
Бувалі й небувалі
Слід брати до уваги,
Дефекти, переваги.
Уважним треба бути,
Щоб справжню суть збагнути.
Тоді, хто зна́, можливо,
Відбудеться те диво,
Що те, що показати
Нам автор хтів, сказати,
До чого хтів схилити,
Удасться все ж здійснити.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2023
автор: Євген Ковальчук